Крижана усмішка - Страница 19

— Товариші, як ви можете!.. Голосування ж таємне, — зайшлася сльозами Безвідповідальна і вискочила з кімнати.

— Сором майте, люди добрі! — вступився Карпо Карпович.

— Майте самі! — вигукнув Уркаїнчук. — На обличчя — юриспруденція. Вимагаю галасування капітулювати!

— В наявності — корупція! — повторив думку інженера-стиліста Нептуневич. — Вимагаємо голосування анулювати. І можемо за це, не зиркаючи на лице, — заплутався він. — не взирая на обличчя, поставити вам, Карпе Карповичу, на вигляд!

— На вид, на вид! — допоміг Базлай. — І давайте без галасу, Обговоримо кандидатуру з відкритим забралом, як у закритих рецензіях.

— Я вважаю, що для ВАКу Марія замолода…

— Ха! Молода! Ззаду піонерка, спереду пенсіонерка! — звузила очі Мері Мусіївна. — Теж мені “Міс Наука”!

— Ну, почався бабський шарварок! — залементував Жук. — Та хіба можна, золоті мої, бабів до путящої справи пускати, оно вдома одна моя тигра взвод “зелених беретів” замінює, а ми тримаємось за них, як п’яний за тин, та ще у верхи відьомське плем’я тулимо, а Марійка, приміром, щойно заміж вискочила, того й диви під міні ще й максі випнеться…

— І в секретну відпустку піде! — здогадався Уркаїнчук.

— У декретну! — підніс пальця Нептуневич. — Цей варіант не виключений. — Тоді я — за Базлая! — сказала Мері Мусіївна.

— Хо, сподіваєшся заміж за нього вискочити? — під’юдив Яєчко. — Та Базлай собі у відрядженнях таких краль позаводив, що дивно, як іще хор циганчат по базарах не співає!

— Це наклеп! — спалахнув старший експерт.

— Але його треба спростувати, — тактовно включився Нептуневич.

— А може, ви, Іване Абрамовичу, до ВАКу хочете? —

переключився Яєчко.

— Я виправдаю честь…

— Багато честі! — зрізав Нептуневича Базлай.

— Не затирайте дам, — нагадала Мері Мусіївна. — Я, між іншим, теж закінчила вуз!

— Баба з вузу, кобилі легше! — вліз Жук.

— Но-но, без хамства! Мужлан!

— Не напинайся, сонечко моє задрипане, бо луснеш!

— Як можна… Сором… Стидайтеся…

— Ну, це вже ви загнули! — почервонів і собі Яєчко.

— І ти туди ж лізеш, — не вгамовувався Жук, — ремигайло малясне…

— Та йдіть ви хоч у ВАК, хоч під три чорти! — крикнув

Яєчко.

— І піду, у тебе не спитаю!

— Товариші, закликаю до порядку! — вигукнув Базлай.

— Наш колега Жук, звичайно, чудова людина… і гідний кандидат, — тихо сказав Нептуневич. — Але… само ДУР

— Уркаїнчук на черзі, — нагадав Карпо Карпович.

— Маю надєжду, — з гідністю сказав Уркаїнчук, — що ніхто не посягне на моє резюме…

— Реноме, — вставив Нептуневич.

— У мене за плечима дві вузи! — заканючив інженер-стиліст.

— А перед очима дуля з маком! — не втримався Яєчко.

— З хама не буде пана! —підтримав Яєчка Жук.

— Я не дозволю! — заверещав Уркаїнчук.

— Цитьте, бісові діти! — кинувся наводити порядок

Карпо Карпович.

— Брек, джентельмени, брек! — замахала руками Мері Мусіївна, — Ми забули про шефа!

— Е-ге-ге…

— Е-хе-хе…

— О-хо-хо…

— Друзі, може, ми справді… той… перевищили? — спитав по паузі Базлай.

— Розкривай бомагу, побачимо, — сказав Жук.

— Я акуратненько. — І Нептуневич пройшовся лезом по конверту.

— Так! — пенсне соціолога ковзнуло по документу. — Так-так-так-так-так…

— Не строчіть, як кулеметник! Що?

— Колеги! — заверещав Нептуневич. — Що таке ВАК?

— А то не знаєш…

— Вища Атестаційна Комісія!

— Олімп науки!

— Хе! А тут ВАК — Внутрішні академічні курси, — Нептуневич скорботно зняв пенсне, — без відриву… На місяць… І з семінарами…

Колектив одностайно поринув у службові папери.

Карпо Карпович посунув до виходу.

— Хвилинку, Карпе Карповичу, — зупинив його Базлай. — Здається, ви дали високу оцінку товаришці Зарембі?

— Згодні! За! Одноголосно! — залементував дружний і злагоджений колектив.

— Тим паче — молода, — закінчив Жук. — Туди їй і дорога…

ПРЕКРАСНЕ — ПОРУЧ

У дружному і злагодженому колективі ТОСТу (Тимчасове об’єднання соціології і техніки — реорганізований ЕКЛЕР) сталася малокультурна подія.

Все почалося з того, що колектив відмовився од семінару з економіки, пославшись на свої заслуги у цій галузі.

— Візьмемо якусь єрунду, — запропонував інженер-стиліст Уркаїнчук,

Зупинилися на естетиці.

Контрольний семінар цінителі прекрасного успішно провалили.

Кандидат мистецтвознавства, яка перевіряла колектив, пішла розлючена, мов королевська кобра. Вона заявила, що колектив впритул наблизився до інтелектуального рівня неодертальців.

Викрутилися лише Базлай та Нептуневич.

Старший експерт зокрема зумів перевести розмову на кінопроблеми, розправився з Антоніоні, потоптався по Брегману і кинув тінь на Фелліні та нашого режисера Леопардюка.

В. о. соціолога зупинив свою увагу на негативних відтінках у цілому пристойних понять “естет” та “інтелектуал”, а також інтуїтивно вгадав автора улюбленої картини колективу “Ведмеді на лісозаготіалях”. На превеликий подив усіх присутніх виявилось, що це полотно має невиразну назву “Ранок у лісі”.

— Треба попередити неприємний резонанс у кабінегі нашого вельмишановного керівника, — вніс пропозицію Нептуневич.

— Але як? — застогнав Базлай. — Наше щастя, що шеф відбув на відкриття закритої вистави, а потім засідатиме в жюрі телеклубу “Для вас, жінки і дівчата!”